Сьогодні ми зібралися з нагоди Дня вишиванки. Це не державне свято, поки що, це акція на підтримку нашої культури. Вишиванка це наш код, код нації , який ми повинні берегти і передавати із покоління в покоління.

День вишиванки був запропонований вперше у 2006 році звичайною студенткою історичного факультету Чернівецького національного університету. Один із її знайомих часто ходив у вишиванці. Це було так гарно. Леся запропонувала своїм друзям в один із днів підтримати його і теж прийти у вишиванках. Друзі переказали свої друзям. І прийшло настільки багато студентів, що наступного року це вирішили повторити . І от сьогодні ми вже в 20 святкуємо День вишиванки. Якщо Ви помітили, цей день припадає не на вихідний. Це звичайний робочий день тижня. Саме робочий день вибраний для того, щоб показати, що вишиванку можна вдягати не лише на свята , а і на роботу. Це гарно, стильно та зручно.

Вишиванка- це лист із минулого. І на нашу зустріч погодилася приїхати та допомогти прочитати цей лист жителька села Проценки Валентина Іванівна Павлова. Колекціонерка та знавець українських узорів. Захоплююча розповідь зацікавила присутніх та об’єднала різні покоління .

Давайте берегти наш код нації та передавати його із покоління в покоління.