Гетьман - українізатор

 

150 - років від Дня народження Павла Скоропадського

       Павло Скоропадський (1873-1945) - воєнний, державний і політичний діяч. Нащадок славного козацького роду Скоропадських. Брав участь у російсько-японській війні (1904-1905), у роки Першої світової війни дослужився до чину генерал-лейтинанта, командував 34-корпусом на Волині. Революція 1917 року круто змінила долю генерала, він став командувачем Першого Українізованого корпусу російської армії. Саме частини цього корпусу врятували Українську центральну раду від наступу збільшовизованих підрозділів на Київ. Дії Павла Скоропадського сприяли зростанню його авторитету, а у жовтні 1917 року на з"їзді Вільного козацтва його було обрано отаманом цього козацтва. Революційні події вплинули на погляди Скоропадського, він став прихильником ідеї відновлення Української держави та створення українського війська, але лідери УЦР були проти створення регулярної армії. 25 грудня 1917 року Павло Скоропадський подав у відставку, а у березні 1918 року він заснував Українську народну громаду, яка стала центром об"єднання  всіх консервативних сил, що були противниками соціально-економічних експерементів УЦР. 29 квітня 1918 року відбувся Всеукраїнський хліборобський конгрес на якому зібралися делигати із семи українських губерній: Київської, Полтавської, Чернігівської, Подільської, Волиньської, Херсонської та Харківської. На цьому конгресі Павло Скоропадський був проголошений гетьманом України. У ніч на 30 квітня прихильники Павла Скоропадського оволоділи державними установами і розігнали Українську центральну раду. Останнім рішення УЦР стало прийняття Конституції і обрання М. Грушевського президентом Української Народної Республіки. У день перевороту 29 квітня Павло Скоропадський видав маніфест - "Грамоту до всього українського народу", у якій повідомлялося про розпуск УЦР і земельних комітетів, проголошувалося прово приватної власності. Також було видано закон " Про тимчасовий державний устрій України" за яким назва "Українська Народна Республіка" була замінена на "Українська Держава". Тимчасово, до скликання парламенту, повнота влади зосереджувалась у руках гетьмана Скоропадського.  14 листопада 1918 року на засіданні УНС для керівництва збройною боротьбою з гетьманом було створено Директорію Української Народної Республіки на чолі з Володимиром Винниченком. 15 листопада у заерненні до населення України Директорія закликала до збройної боротьби з гетьманом. Через місяць, 14 грудня 1918 року Павло Скоропадський вирішив відмовитися від влади й підписав своє зречення. Воно звучало так: " Я, Гетьман усієї України, протягом семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якім він перебував. Бог не дав мені сил справитися із завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склалися, керуючись виключно добром України, відмовляюсь від влади." Через кілька днів Павло Скоропадський із сім"єю виїхав до Берліну, у вигнання. Під час Другої світової війни, користуючись своїми зв"язками в німецьких колах, визволив чимало українців із тюрем і концтаборів. Загинув 1945 році потрапивши під бомбардування. 

   Здобутки гетьмана.

В часи правління гетьмана Скоропадського в Українській державі була встановлена стабільна валюта й розроблена податкова система. Був прийнятий та виконувався державний бюджет, також були створені Державний та Земельний Банки. Працювала залізниця, а в той час саме залізничний транспорт був одним із головних засобів комунікації. Було відкрито близько сотні українських гімназій, відбулося введення до навчальних програм української мови, історії та географії як обов"язкових предметів. Відкриті були українські державні університети в Києві та Кам"янці-Подільському, історико-філологічний факельтет у Полтаві, створений Державний український архів, Національна галерея мистецтв, Український історичний музей, Українська національна бібліотека, Український театр драми і опери, Українська державна капела, Український симфонічний оркестр, Українська академія наук тощо. Гетьман прагнув розширення держави за рахунок українських етнічних земель, а також важливих для держави територій. У результаті економічної блокади Криму, в серпні 1918 році цей півострів став частиною Української держави. Українською стала значна частина чорноморського флоту.  Україну визнали 30 держав.