Брати Капранови - майстри слова

 

   Капранов Дмитро Віталійович та Капранов Віталій Віталійович (Брати Капранови) — українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі, блогери.

    Брати Капранови народилися 24 липня 1967 року в Дубоссарах, нині Молдова. Мають старшого брата Сергія. Дитинство минуло в Очакові Миколаївської області, там же 1984 року вони закінчили середню школу. Української мови у школі не вивчали. Окрім загальноосвітньої, закінчили ще спортивну (греко-римська боротьба) та музичну (фортепіано) школи. Вищу освіту отримували в Уральському політехнічному інституті (Свердловськ, РФ) та Московському енергетичному інституті за фахом «Технічна кібернетика». 1988 року одружилися з сестрами-близнючками (нині вони є власницями туристичної фірми) та переїхали до Москви. Мають синів та доньку.  4 вересня 2019 року брати Капранови створили свій YouTube-канал «імені Т. Г. Шевченка», на якому розповідають про історію України.

На початку 90-х у Москві організувався потужний український діаспорний рух. Брати Капранови в цей час видавали московську українську газету «Тинди-ринди» та журнал української фантастики «Брати». Тоді ж почали писати свою першу книжку «Кобзар 2000». Капранови працювали над цією книжкою 10 років, а закінчили вже 1998 р. у Києві, адже вирішили повернутися в Україну. 

    З 24 лютого 2022 року, з початку російського вторгнення в Україну, письменники брати Капранови боролися з окупантами зі зброєю в руках у Києві в лавах полку "Азов".

 Книга "Забудь - річка" братів Капронових відкриває трагічні сторінки українського народу у період Другої світової війни, народжених на розшматованій українській землі. Отож сюжет розповідає про трьох друзів, про те, як Друга світова розкидала їх у ворожі для них армії, що назавжди змінило їх долі. А далі були повоєнні часи, що змусили кожного копати ту саму Забудь - річку, річку, яка розділила дітей та батьків, розірвала спадковість. Але разом з тим книга змушує глибше досліджувати свій рід, копати в архівах, запитувати у живих. Цікава книжка. Отримала велике задоволення під час читання. Рекомендую прочитати!!!

Читацький щоденник. Лариса П. читач Тарасівської сільської бібліотеки-філії.