Серце віддаю поезії

        Кожного року, 21 березня світ відзначає день поезії. Свято створено за ініціативою ЮНЕСКО.

    Поезія – це музика душі, найдавніший духовний скарб людства, вона допомагає нам жити разом, жити в гармонії з творчістю. Поезією ми захоплюємося, вивчаємо, презентуємо, бо вона підносить нас духовно, збагачує новими відчуттями та своєю неповторністю. Українська поетична творчість – це витвір мистецтва, неповторність кожного рядка надихає, багатогранність слова пробуджує в людині радість до життя, кожна, українська пісня, вірш та слово прикрашає життя людини, робить його яскравим та змістовним.

  

    Не обділила талантами і наших дітей "чарівна поезія", знайшлися охочі поділитися своїми віршами. 

                                                   

                                                   Холод весни

Холод весни, як подих вітрів,

Безмежних долин, забутих вітрин.

У місті надії, п"янких крамарів,

Чарівних перлин, порослих стежин, 

Людина втрачала буденне життя!

Мені сумно дивитись на твоє каяття...

Безжальний вогонь поглинув свободу,

Дитячі мрії розбились за волю народу.

І страх охопив невинне малятко,

Хотіло боротись, але полягло,

За ідеали батьків, мечі наголо!

Війна забирала моє покоління!

Країна моя, як чуже володіння,

Спекотна пустеля моїх відчуттів,

Хтивих, безбожних твоїх почуттів:

Загарбати, знищити, все це по колу, 

Спалити дотла самотню стодолу!

Забити руками, ногами топтати,

Щоб потім вдягнути чисті бушлати,

Аби святкувати свою перемогу,

Однак не здобувши таку "нагороду",

Прости пробачити за сотні життів,

Скалічені душі наших батьків.

                                                    Віталій Данильченко

 Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Василь Стус, Олесандр Олесь, Дмитро Павличко, Володимир Сосюра, Борис Олійник, Василь Стус, Ліна Костенко… – ці імена входять в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця. Кожний знаходить в них щось своє, близьке і зрозуміле. 

   Сьогодні поезія стала потужним чинником формування українців як нації, вона стала поштовхом до самоусвідомлення. Вона бадьорить нас, допомагає боротися, надихає на Перемогу.

   З 16 по 24 березня відбулася Всеукраїнська  інформаційно-просвітницька тематична акція "Національний тиждень читання. Тиждень поезії" до якої долучилися і  користувачі нашої бібліотеки.

Поетичний голос Кобзаря

 

Тарасова гора

Він Україну так любив

Всім серцем і душею!

На чужині творив і жив,

Та мріяв бути з нею.

Спочив на березі Дніпра

Там, де реве ревучий,

Тепер Тарасова гора

На придніпровлій кручі.

Пливе сюди людський потік,

Який не зупинити.

Бо геній Кобзаря повік

У душах буде жити!

                                                                                       (Григорій Крутько)

     9 березня. Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення.  І знову линуть до нас думи геніального українського поета Тараса Шевченка.  Шевченко – це слова і велич українського народу.  Шевченко – це митець, художник, який відкрив для української нації двері в безкінечність. Він є гарантом нашої вічності. Тарас Григорович Шевченко для України і в Україні житиме вічно.

   Долучилися до  святкування 210- річниці з дня народження  Великого Кобзаря і користувачі нашої бібліотеки. "З Кобзарем у серці" під такою назвою відбулася літературна подорож, на якій бібліотекар ознайомила присутніх з життєвим та творчим шляхом Тараса Шевченка.  Діти читали уривки з поезій "Заповіт", "І виріс я на чужині", "І досі сниться під горою" та інші.

Голос рідної землі

                                                        

               ТЮТЮННИК ФЕДІР ГРИГОРОВИЧ

(04.03.1929 - 04.03.2003)

     Український письменник-прозаїк, публіцист, краєзнавець. Характерні риси творчості Федора Тютюнника це любов до рідного краю, тривога за долю села. З Особливим ставленням письменник  зображує у своїх творах природу — вона змальовується лірично-трепетно, ніжно-тепдітною. Образи сучасників-земляків - колоритні, горді, сильні, з усталеними звичками і твердими переконаннями. Творам притаманний народний щирий гумор.

 Автор книжок, оповідань та повістей "Співуче джерело", "Зелений легіт", "На бистрині".

     Народився в селі Шилівка Полтавської області. В 1946 році закінчив Шилівську семирічку, потім Зіньківську школу № 1. Закінчив Харківський політехнічний інститут. Працював на заводах, у науково-дослідних інститутах — майстром, старшим інженером-конструктором, науковим працівником. Літературну творчість розпочав з участі у Всесоюзному конкурсі на найкращий сценарій художнього фільму. У 1964 році дебютував з новелою «Кура» на сторінках газети «Літературна Україна». Часто друкувався із новелами і короткими нарисами у районній, обласній і республіканській пресі. З 1989 по 1991 рік працював у редакції Зіньківської районної газети,  був членом редакційної групи з написання історії Зіньківщини.

     В пам"ять про письменника в бібліотеці організовано інформаційний стенд.