Крути - і сум, і біль, і вічна Слава

    29 січня назавжди увійшло в українську історію як День памяті Героїв Крут.  Цей історичний бій стався 1918 року на залізничній станції Крути, неподалік від Києва. Загін із кількох сотень студентів, курсантів та добровольців захищав вхід до столиці і стримував російський більшовицький наступ. Ця історична подія вкотре доводить силу духу українського народу, його витривалість, мужність й готовність українців за будь-яку ціну відстояти свою державу у загарбника. Не звертаючи увагу на переважання сили у ворога, на свій вік, вони вийшли обороняти свою країну. Певно вони розуміли, що їх чекає смерть, але готові були на все, щоб хоч якось затримати цей напад. До того ж, саме факт затримання більшовиків дав змогу укласти Брестський мир між УНР і Четверним союзом. Саме цим боєм можна охарактеризувати любов до країни, мужність та незламність українського народу. 

   Після здобуття Україною незалежності, 29 січня стало Днем всієї молоді України. У цей день ми завжди згадуємо героїзм молодих юнаків, їх любові до України, та проголошуємо пристрасне слово про подвиг Героїв Крут.

      Для користувачів підготовлено перегляд літератури, яка присвячена визвольним подіям та героям битви під Крутами « Крути : Трагедія та Подвиг». 

Ми українці! І Україна в нас одна- об"єднана в єдину мрію!

     День Соборності — свято України, яке відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 року. Сьогодні День Соборності України, свято рідного краю, свято нашої держави. Ми пишаємося, що ми українці, а наша Батьківщина  – Україна. Це  земля, яка народила таких геніїв духу, як Володимир Великий, Ярослав Мудрий,  Богдан Хмельницький, Пилип Орлик, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко та багато інших синів і дочок України, що своєю працею берегли, розвивали, звеличували  ім'я своєї Вітчизни. Це земля, яка дорога та мила серцю кожного із нас, яка починається з віконця батьківського дому і простягається  «від Сяну до Дону».

Степан Бандера - символ нескореної нації

 

«Як один Бог на небі, так одна Україна на землі!».

Степан Бандера (1909-1959)

 

 115 років тому, 1 січня 1909 року, у селі Старий Угринів (тепер Калуського району Івано-Франківської області) народився лідер Організації Українських націоналістів Степан Бандера.

     Степан Бандера увійшов в історію як український політичний діяч, революціонер, один із радикальних та чільних ідеологів, практиків і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття. Після розколу в 1940 році Організації українських націоналістів Бандера був головою Проводу ОУН-Б. Попри багаточисленні домисли та наклепи, які поширювала радянська пропаганда навколо його імені, сьогодні для всіх свідомих патріотів України Степан Бандера є національним героєм, а його статус Борця за незалежність України у XX столітті є законодавчо визначеним. Знадобилося чимало часу, перш ніж вдалося відновити історичну справедливість навколо постаті Степана Бандери, і на сьогодні, завдяки дослідникам, відтворено об’єктивну картину ролі Степана Бандери у роки Другої світової війни як політика, що протистояв гітлеризму і ніколи не йшов на співпрацю з німецькими окупантами.  30 червня 1941 року у Львові було проголошено Акт відновлення Української держави (автори Акту Степан Бандера та Ярослав Стецько).  5 липня 1941 року ґестапо арештувало С. Бандеру і його відіслали до Кракова. Наступного дня відбулася розмова шефа уряду Генеральної Губернії Бюглера і Степана Бандери з вимогою відкликати Акт 30 червня, коли Степан Бандера відмовився, його заарештували. У вязниці С. Бандера бідував до листопада 1944 року,  у вересні того ж року нацисти запропонували колишньому в’язню участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію та на співпрацю не погодився. 

     15 жовтня 1959 року в Мюнхені знайшли ще живого Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціаніду калію. Вбивцю засуджено на 8 років в'язниці. 20 жовтня 1959 року Степана Бандеру поховали на мюнхенському цвинтарі.

 Памятники Степану Бандері встановлені у багатьох містах та селах України.