Поезія єднає серця

 

 

Поезіє, красо моя, окрасо,
я перед тебе чи до тебе жив? 

(Василь Стус)

      Всесвітній день поезії святкують щорічно 21 березня у багатьох країнах світу. Це свято було встановлено ЮНЕСКО з метою вшанування поетів та просування літературної творчості. Справжня поезія — безсмертна. Поезія лікує, надихає, розчулює, смішить. Вона не вимагає від вас багато уваги й часу – але якщо ви все ж знайдете для неї трохи місця у своєму житті – вона вам неодмінно віддячить. Обирайте поезію та вчить напам‘ять, потім декламуйте друзям, рідним чи просто собі. Це додасть вам сили та снаги до життя.  Заохочення поетичної творчості, її поширення – це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю. 

     Не залишились осторонь цього свята і наші користувачі, взявши участь в годині поетичного спілкування «Поезія єднає серця». Також підготовлено книжкову виставку "Поезія - краса життя земного" яку могли переглянути всі бажаючі.

  

Ліна Костенко - кришталеве серце української літератури

 

Історії ж бо пишуть на столі. 

Ми ж пишем кров'ю на своїй землі. 

    19 березня письменниця, поетеса-шістдесятниця, класикиня української літератури Ліна Костенко святкує свій 93-й день народження.  Ліна Костенко є видатною сучасною українською поетесою, своїм життям і творчістю вона засвідчує несхитну мужність, палку любов до України.  

                                                 Все моє, все зветься Україна

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є — дорога, явори,

усе моє, все зветься — Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

  Ліна Костенко — справжній майстер художнього слова. ЇЇ поезія — це приклад самовідданого і шляхетного служіння народові. Вона пробуджує почуття добра і справедливості, творить у людині людину, по - філософськи осмислює зміст життя. Ліна Костенко - глибоко сучасна, глибоко українська поетеса. І сьогодні її зоря сяє гордо і чисто на поетичному небосхилі України. 

Про силу слова

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія – це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

     Ліна Костенко — людина незвичайного таланту, справжній митець, відвертий зі своїми читачами. Її поетичний світ полонить нас з першого вірша, з першого рядка, він залишає незабутні враження, адже поетеса завжди залишається щирою і відвертою, а її слова, глибоко проникаючи в душу, залишаються там назавжди.  Творчість Ліни Василівни надихає, змушує замислитися над вічними темами. Хочеться, щоб вона завжди залишалась такою ж сильною, як її поезія, й надалі довго-довго творила, творила в мирній Україні. 

Нас єднає Шевченкове слово

 

        Традиційно на початку березня Україна вшановує пам'ять Великого Українця.  До 209 річниці від Дня народження Тараса Григоровича Шевченка – величної особистості в історії України, знаменного митця, художника і поета підготовлено виставку вернісаж" Слова Шевченка -Слава Україні". Перегортаючи сторінки улюблених вірші поета діти розуміли, що вони люблять українське слово, рідний край. А також дізналися, що вислів «Слава України» вживається щонайменше від часів Шевченка. Уперше згадується в його рукописі вірша «До Основ'яненка» від грудня 1839 року. 25 липня 1846 року Пантелеймон Куліш, листуючись із Т. Шевченком, запропонував змінити вислів на «Слава України!». Опубліковано вірш уперше з цими змінами у видання «Кобзаря» 1860 року.

      Тарас Шевченко все своє життя, весь свій могутній талант присвятив українському народові: своїм сучасникам і нам, нащадкам. Будьмо вдячні йому і за «Заповіт», і за «Гайдамаків», і за «Катерину». Читаймо Шевченкові твори, вивчаймо їх, шануймо те, що залишив нам у спадок Великий Кобзар.